В більшості слов’янських мов глід називається глодом або глогом.
У болгарській – глогъ́т, в сербохорватскій- глȍг, в словеньскій – glòg, в чешскій – hloh (терновник), у польскій – głóg. А в українській – глід. За правилами української мови в закритому складі вимовляється «і», але якщо склад відкритий, то в нього повертається «о» – «глоду».
Романтичних українських легенд про глід багато. Всі вони про вірність, кров, любов і таке інше. Цілющі властивості ягід та квітів теж цінуються. Приписують їм магічну силу. Загалом, до рослини ставлення в Україні дуже шанобливе.
У піску залишився той зрадливий слід її ноги, що серце коле, як червоний глід (Максим Рильський).
У всіх слов’янських мовах назва цих червоних плодів звучить приблизно однаково. А от у російській чомусь з’явився «боярышник». Етимологічний зв’язок зі словом «боярин» очевидний. Словники цей зв’язок підтверджують. Швидше за все, асоціація з вишуканим одягом боярського правлячого стану з яскравими, пурпурними ягодами глоду і зумовила виникнення саме такої назви.
