Київська Русь подарувала світові чимало легенд та переказів. І серед них – оповіді про могутніх князів, що будували величну державу та боролися один з одним за червоне сонце стольного Києва. Хто вони, князі Київської Русі? Могутні володарі, що підкорили собі великі території у Східній Європі? Амбітні полководці, що цілковито присвятили себе військовим походам? Можливо мудрі правителі, які заклали міцну основу для майбутнього Київської держави та розвитку культури і духовності? Про все це – історія князів Київської Русі.
Легендарні нащадки засновників Києва – Аскольд і Дір
Згідно з легендою, записаною у “Повісті минулих літ”, Київ було засновано трьома братами Києм, Щеком та Хоривом та їхньою сестрою Либіддю у V столітті. Вони побудували місто і назвали його на честь старшого брата.
У середині IX століття Києвом правили Аскольд і Дір, які, за однією з версій, були нащадками легендарного Кия. Вони очолили успішний похід руського війська на Константинополь у 860 році. У 882 році Аскольд і Дір були вбиті князем Олегом, який прийшов до влади у Новгороді і прагнув поширити свій вплив на південь.
Олег Віщий
Олег став регентом при малолітньому Ігорі. Захопивши владу у Києві, він об’єднав під своєю владою Новгородську та Київську землі, а також підкорив племена древлян, сіверян і радимичів.
Олег здійснив успішні походи на Візантію, за підсумками яких було укладено вигідний для Русі мирний договір 911 року.
Ігор Рюрикович
Після смерті Олега у 912 році князем Києва став Ігор. Він продовжив політику попередника щодо розширення кордонів держави, воюючи з древлянами та уличами.
За його правління відбулися перші сутички з кочовим народом печенігів. У 945 році Ігор загинув під час спроби стягнути додаткову данину з древлян.
Княгиня Ольга
Дружина Ігоря княгиня Ольга фактично очолила державу як регент при своєм малолітньому синові Святославі. Вона жорстоко помстилася древлянам за вбивство чоловіка, а також здійснила низку реформ внутрішнього управління.
За літописами, Ольга прийняла християнство і стала першою християнкою серед правителів Київської Русі.
Князь Святослав
Коли Святослав підріс, він очолив низку успішних військових походів, завдавши поразки Хозарському каганату, Волзькій Булгарії та іншим сусідам. Святослав також започаткував традицію розподілу влади між синами – Ярополк отримав Київ, Олег – древлянські землі, а Володимир – Новгород.
Сам Святослав загинув у 972 році в битві з печенігами.
Князь Володимир Святославович
Після смерті Святослава між його синами розгорілася запекла боротьба за владу, в якій переміг Володимир. Він зміцнив кордони держави, звівши фортеці для захисту від набігів кочовиків-печенігів.
Найважливішим рішенням Володимира стало офіційне запровадження християнства як державної релігії у 988 році. Володимир також розбудував Київ, звівши низку храмів і Десятинну церкву.
Ярослав Мудрий
Син Володимира Великого Ярослав успадкував київський престол після тривалої міжусобної війни зі своїми братами. За часів його правління держава досягла найбільшого розквіту.
Було розроблено перший давньоруський звід законів, який регулював найважливіші суспільні відносини. Ярослав також активно сприяв розбудові міст, зведенню храмів та поширенню освіти. При ньому було засновано багато бібліотек і скрипторіїв.
Міжусобні війни
Після смерті Ярослава Мудрого почався період феодальної роздробленості Київської Русі, коли князі вели між собою запеклу боротьбу за владу. Країною послідовно правили сини та онуки Ярослава. Найбільш успішними з них були Володимир Мономах та його син Мстислав Великий, які зуміли на деякий час об’єднати землі та відбити натиск кочових племен.
Проте після їхньої смерті боротьба за владу розгорілася з новою силою, що призвело до остаточного розпаду Київської Русі у другій половині XII століття.
Висновки
Таким чином, першими відомими правителями Києва були легендарні брати-засновники на чолі з Києм. З середини IX століття Києвом володіли Аскольд і Дір. У 882 році до влади прийшов князь Олег, який започаткував династію Рюриковичів. Найвизначнішими князями Київської Русі були Володимир, який запровадив християнство, та Ярослав Мудрий, за правління якого держава пережила небувалий розквіт. Після смерті Ярослава почався занепад Київської Русі через міжусобиці князів-Рюриковичів. Незважаючи на спроби об’єднання за Володимира Мономаха та Мстислава, у другій половині XII століття вона остаточно розпалася на окремі удільні князівства.
Так занепала Київська держава – велична і могутня колись. Роздерта міжусобицями нащадків Ярослава Мудрого, що билися між собою за владу, вона втратила свою колишню потугу.
Один за одним гинули Рюриковичі – Мстислави, Ізяслави, Ростислави. Ті самі імена, що колись вели під стягами полки на Константинополь і кочовиків степу. Але цим нащадкам у літописах дедалі частіше замість колишньої хвали діставалися кпини чи ганьба.
Адже вони запрошували до себе на допомогу чужоземних захисників, віддаючи їм натомість старовинніі землі. Зрештою жоден з Рюриковичів так і не зумів об’єднати давню державу Кия і Володимира. Тож згасла та Русь, що протягом століть об’єднувала під своєю рукою східних слов’ян. Але ще довго, і в наступні епохи, нащадки колишніх князів та імператорів вели між собою запеклі суперечки – хто має більше прав називатися спадкоємцем величі Київської Русі. Адже хоч вона й занепала, слава перших князів Київської держави досі живе в пам’яті нащадків.