29 січня 1918 року на залізничній станції Крути, що на Чернігівщині, відбувся бій, який назавжди увійшов в історію України як символ героїзму та самопожертви. Цього дня кілька сотень українських юнаків – студентів, гімназистів, курсантів військових шкіл – ціною власного життя зупинили наступ на Київ майже 6-тисячного більшовицького війська під командуванням Михайла Муравйова. Завдяки цьому молода Українська Народна Республіка змогла відстояти свою незалежність та здобути міжнародне визнання.
Передумови битви: більшовицька навала
Бій під Крутами став однією з найдраматичніших сторінок Української революції 1917-1921 років. Після Жовтневого перевороту в Петрограді до влади в Росії прийшли більшовики, які не визнавали права України на самовизначення. Вже в грудні 1917 року розпочався їх наступ на УНР. Головною метою було повалення Української Центральної Ради та встановлення маріонеткового прорадянського режиму.
До середини січня 1918 року більшовицькі війська захопили Харків, Полтаву, Чернігів та інші міста Лівобережжя. Їх загальна чисельність сягала 12 тисяч багнетів при значній кількості артилерії та кулеметів. Наступним завданням Муравйова, який очолював Південний революційний фронт, було опанування Києва. Для УНР склалася вкрай загрозлива ситуація.
Українські збройні сили на той час лише формувалися і значно поступалися ворогу. Але на заваді більшовицьким планам стала рішучість і самопожертва патріотичної молоді. Сотні добровольців із числа студентів, курсантів військових шкіл, гімназистів зголосилися стати на захист рідної землі. Саме вони прийняли на себе перший удар переважаючих сил агресора.
Сили сторін та хід бою
Українська залога в районі Крут налічувала до 600 бійців. Її основу складали юнкери 1-ї Української військової школи ім. Б. Хмельницького (400 багнетів), а також курсантський Курінь Січових стрільців (116 багнетів). Було також близько 80 добровольців з Вільного козацтва та Гайдамацького коша. На озброєнні захисників були 16 кулеметів і 1 самохідна гармата. Очолював українські частини сотник Аверкій Гончаренко.
Їм протистояли значно потужніші сили більшовиків. Це були загони 4-ї армії “Румчерод” та кількох червоногвардійських полків – усього майже 6 тисяч багнетів при 6 гарматах та великій кількості кулеметів. Керував ними знаний своєю жорстокістю Михайло Муравйов, який відкрито закликав “втопити всіх українців у їхній же крові”.
Зранку 29 січня 1918 року розпочався наступ більшовицьких військ уздовж залізниці на Київ. Після потужної артпідготовки в атаку рушила піхота Муравйова. Українські захисники зайняли кругову оборону біля станції Крути і відбивали одну атаку за іншою. Віддаючи життя, вони на кілька годин зупинили багатократно переважаючі сили ворога.
Особливо запеклим був бій за станцію Крути. Коли скінчилися набої, українські вояки продовжували боронитися багнетами. Відступаючи, вони підірвали залізничний міст через р. Остер, що затримало просування більшовицької бронетехніки. Завдяки стійкості крутянців основні сили УНР змогли відійти і перегрупуватися для подальшої оборони Києва.
Трагедія студентської чоти і подальші події
Особливо трагічна доля спіткала студентську чоту 1-ї сотні Січових стрільців. Після відступу основних сил вона мала завдання прикривати залізничну платформу Крути з півдня. Але в сутінках юнаки заблукали й несподівано вийшли до станції, вже зайнятої більшовиками. 28 січовиків потрапили в полон.
Муравйов наказав відвести полонених “на станцію Крути й там розпорядитися”. Як свідчили очевидці, юнаків піддали жорстоким катуванням і стратили. За різними даними, загинуло від 25 до 30 полонених крутянців віком від 18 до 25 років. Місцевим селянам більшовики заборонили ховати тіла розстріляних, які кілька днів лежали на 30-градусному морозі…
Незважаючи на великі втрати, захисники Крут виконали своє завдання. Хоча армія більшовиків увішла до Києва, вони затримали наступ Муравйова на 4 дні. За цей час в Бересті Українська делегація змогла укласти мирний договір з Німеччиною та її союзниками. УНР була визнана як незалежна держава. Вже у березні 1918 року Київ був звільнений від більшовиків німецькими та українськими військами.
Після визволення столиці за рішенням Центральної Ради 19 березня 1918 року відбулося урочисте перепоховання полеглих під Крутами героїв на Аскольдовій могилі. На жаль, у роки більшовицького панування меморіал було зруйновано, а саму історію бою старанно замовчували або перекручували.
Крути – символ українського патріотизму
Лише зі здобуттям Україною незалежності подвиг героїв Крут зайняв гідне місце в нашій історії. У 1998 році Історико-культурний заповідник “Поле Крутянської битви” взято під охорону держави. В 2006 році на місці бою споруджено величний Меморіал пам’яті Героїв Крут. Щороку 29 січня тут відбуваються урочисті заходи.
Образ крутянців надихав на боротьбу нові покоління борців за волю України – воїнів УПА, шістдесятників-дисидентів.
Як зазначив 5-й Президент України Петро Порошенко під час виступу у 100-річчя бою під Крутами в 2018 році: “Сто років тому Крути стали символом незламності духу і самопожертви молодих героїв, які стали на захист Батьківщини. Сьогодні подвигу героїв Крут присвячено десятки художніх та документальних фільмів, маса пісень та віршів.
Вшановуючи сьогодні пам’ять полеглих під Крутами, ми вклоняємося їхньому безсмертному подвигу. Це были звичайні юнаки, сповнені палкої любові до України. Не маючи бойового вишколу, вони стали на смертний бій з навалою загарбників, рятуючи молоду Українську державність. І довели, що дух українського народу – незламний, а любов до Батьківщини – понад усе.