Лялька мотанка — це особливий вид української народної ляльки, яка виготовляється з тканин методом мотання та наповнюється зазвичай травами або крупою. Назва «мотанка» походить саме від методу виготовлення лялечки, які тепер є невід’ємною частиною української культурної спадщини. Наші пращури виготовляли їх аби захистити себе та свою родину від усього недоброго, стати більш щасливими, заможними, здоровішими. Українські лялькові обереги щільно пов’язані з народними традиціями, забобонами, звичаями, святами, побоюваннями та сподіваннями наших пращурів. У цій статті ми розповімо вам про цей різновид амулетів, розкажемо, як розрізняти їх за характерними ознаками та говорити особливі слова для їх активації.
Історія української мотанки
На думку вчених з’явилися перші мотанки майже відразу після того, як люди на українській землі навчилися працювати з льоном, обробляти його, перетворюючи на тканини. Спочатку лялькові вироби не були дитячими іграшками, а використовувалися щоб залучити добрі енергії, а погані — відвадити. Одні лялечкі втілювали у собі образи божественних сутностей, інші зображували добрих духів, а деякі символізували самого власника. В останньому випадку це робили щоб, відволікти нечисть на себе і обдурити її в такий спосіб.
Українці виготовляли лялькові обереги із різних матеріалів. Використовували і попіл, і солому, і лозу, і гілки дерев, і, звісно — тканину. Останній матеріал став найбільш популярним, адже амулети з тканей, на відміну від, наприклад, солом’яних, можна прати або розмотувати, майструючі з них новенькі.
Використання ляльок мотанок
Тканинні мотанки робили для всієї сім’ї чи однієї людини. Їх отримували у дар: дитина, жінка, чоловік, літня людина — кожен міг мати свій оберіг. Традиційно мотанки у дарунок мали бути виконані родичем людини. Найчастіше це була сестра або найстарша в роду жінка. Привід для виготовлення мотанки може бути різний: на свята, на везіння, з метою захисту від людського пристріту, для здійснення заповітних бажань або для успіху у певному починанні. Українські народні ляльки мотанки мали унікальні відмінності у зовнішньому вигляді і користувалися великою пошаною. До цих оберегів ставилися дуже ретельно — вибирали для них найчистіше та найвидніше місце у хаті, дбали про них, передавали з одного покоління в наступне. Втім, така доля чекала не на всіх ляльок. Захисниць та лікувальниць спалювали, щоб позбутися зла, яке амулет ввібрав у себе. Персональних захисниць прийнято було носити усюди із собою у таємній кишені чи сумочці. Серед таких, наприклад, лялька Доля та Подорожниця. Зазвичай до власної мотанки дозволялося доторкатися тільки її власнику та людині, яка виготовила оберіг.
Лялька мотанка — призначення
Українські мотанки, як і інші слов’янські ляльки, поділяються на три типи:
- ігрові;
- обрядові;
- обереги.
Перший тип, як зрозуміло с самої назви, призначається для дитячих ігор. Обрядові лялечкі робилися до великих свякових днів: на Івана Купала чи Масляну, а третій тип ляльок має сакральне значення. Найпоширенішим різновидом ляльок в Україні стали обережні тканинні мотанки. Різновидів та назв мотанок доволі багато. У кожної є власне призначення, особливості виготовлення та цікаві властивості.
Однією з навідоміших мотанок є Травниця. Вона являє собою жіночу фігурку з тканини, наповнену різноманітними травами. Найчастіше такими, що мають цілющі властивості або вміють відлякувати недобрі сили. Язичники вважали, що нечиста сила здатна нагнати на людину хвороби та інші негаразди, тому мало сенс використовувати спеціальні комбінації різних рослин з метою надійного захисту.
Травниця може бути як сімейним оберегом, так і персональною захисницею, лікаркою. Ляльку мотанку робили під час хвороби, підкладали в ліжко хворій людині, а коли вона одужувала, потрібно було спалити виріб.
Інших тканинних ляльок заповнювали не травками, а зерном, крупами. Лялечка-амулет з таким внутрішнім вмістом іменувалася Круп’яничкою або Зерновушкою. Її призначення полягало в забезпеченні добробуту в родини. Але мова тут йде не про грошове забезпечення, а про присутність гарних, ситних страв на родинному столі. Також існувала традиція, що полягала в тому, щоб заповнювати Круп’яничку гречкою, пшоном, рисом, вівсом, перлівкою, пшеницею після збирання врожаю. Кожет тип зерна мав своє власне призначення, але загальною метою виготовлення зернових мотанок було забезпечення повноцінного харчування та підвищення якості врожаю. Найкращі зернятка, зібрані у поточному році, ховали в тканинний оберег і засівали ними поля у наступному році.
Часто і українських хатах з’являлися мотанки під назвою Нерозлучники. Вони виготовлялися у подарунок молодятам на весільне святкування, щоб ще сильніше зміцнити пару, побажати гармонії у спільному житті. Для надходження доброї звістки служила мотанка на ім’я Дзвіночок, а для здійснення таємних бажань робили дуже маленьку мотаночку
Лялька мотанка — правила виготовлення
Тканинна лялька оберіг виготовляється відповідно до особливих правил, які започаткували наші предки. Часто люди нехтують цими напутностями, вважаючі, що вони виникли на ґрунті забобонів. Але ці правила — давні традиції, до них слід ставитися із повагою та увагою. Якщо ви хочете створити правильний та сильний оберіг з чарівними властивостями, обов’язково дотримуйтесь основних робочих правил.
Ключові правила виготовлення мотанки такі:
Лялькові обереги виробляють без використання будь яких гострих предметів. Ножиці чи голки суворо заборонені. Зрозуміло, що зовсім без голок важкувато зробити гарну ляльку, отже можлива попередня підготовка матеріалу, виготовлення заготівель. Треба заздалегідь підготувати майбутній одяг: зшити-розрізати все, що потрібно, а потім відкласти гострий інструментарій.
Готові частини не можна зшивати, треба скріплювати їх нитками. Звісно ж, натуральною. Будь-який синтетичний елемент послабить енергетику амулету.
Мотанкам не роблять ознаки обличчя, ніс, рот, оченята не повинні бути присутні, інакше в оберіг зможуть вселитися нечисті духи і заподіяти великої шкоди.
Треба зробити головний убір. Зараз українки рідко носять косинку, аби була помітна краса волосся. Але раніше наші жіночки ховали його, бо вірили, що відкриті коси сприяють відтоку енергій і життєдатних сил, які модуть потрапити до недобрих людей чи темних сил.
Колір ниток теж важливий. Традиційно, елементи фігурки скріплювали червоною ниткою. Вважається, що цей колір здатний захищати від зла та надати їй енергії. Відтінки в одязі ляльок також грають свою роль. Наприклад, зелений часто помітний на одязі саме лікувальних мотанок, а жовтий — на лялечках, що приманюють добробут або виконують потаємні бажання.
Слід приділяти велику увагу напрямку у мотанії ниток. Наші пращури при створенні ляльки мотали нитки лише за рухом Сонця.
Але найголовніша річ полягає навіть не у дотриманні вищезазначених правил, а у щирій вірі. Позитивний настрій і щира віра в її та свої сили зможуть перетворити лялечку на потужний захисний артефакт.
Як зробити ляльку мотанку чарівною
Готова тканинна лялька мотанка залишиться лише привабливим ручним виробом, якщо його не буде певним чином активовано. Для заряджання амулетів наші пращури використовували природні стихії чи спеціальні змови. Найкращий спосіб зробити ляльку мотанку чарівною — поєднати ці два методи.
Над лялькою читають магічну змову, а потім її залишають на Сонці або якщо на вулиці похмуро — поряд із запаленою свічкою. Виконувати це варто дуже обережно, адже невеличкий язичок вогню здатний вмить знищити оберіг.
Змови українці з давніх давени використовували різноманітні. Їхня суть зводився до того, що майстер хоче отримати від амулету. Наші пращури просили мотанку про особистий захист, добрий врожай, зцілення від хвороб чи здійснення бажань.
Змова на ляльку мотанку може наприклад бути така:
(Ім’я лялечки), добробут бережи, діточок оберігай, світло зберігай, пітьму геть жени.
Або така:
Лялька мотанка, охороняй родину нашу і дім, негаразди подалі відганяй.
Змова може бути ваша власна, своє прохання до амулету можна складати самостійно, а не шукати готове. Але треба обов’язково чітко сформулювати слова, можна, аби не збитися, записати на листочок і озвучити перед мотанкою.