Уявіть: літо 1569 року, місто Люблін. У великій залі сидять депутати з Польщі та Литви. Зараз вони підпишуть документ, який на століття вперед визначить долю мільйонів українців. Хтось із них здобуде нові права та свободи, а хтось втратить усе. Що ж відбулося в той червневий день у Любліні?
Коли два королівства стали одним: передісторія унії
Щоб зрозуміти, чому взагалі виникла ідея об’єднання, перенесімося на 200 років раніше. У 1385 році в Креві (сучасна Білорусь) підписали першу унію між Польщею та Литвою. Тоді литовський князь Ягайло одружився з польською королевою Ядвігою й став польським королем. Це було як королівське весілля, яке поєднало дві держави.
💡А ви знали, що перша унія була по суті… династичним шлюбом? Ягайло навіть прийняв католицтво та змінив ім’я на Владислав!
Упродовж наступних двох століть Польща й Литва жили як подружжя: формально разом, але кожна зі своїми справами. Проте в XVI столітті з’явилися причини, які змусили їх стати справжньою єдиною державою.
Три загрози, що змусили об’єднатися
Поставте себе на місце литовських та польських вельмож 1560-х років. Навколо вас три смертельні небезпеки:
- Московська загроза зі сходу.
Іван Грозний розпочав Лівонську війну (1558-1583) і захопив величезні території на північному сході. Його армії наступали так стрімко, ніби степовий вогонь. Литва самотужки не могла зупинити московську навалу.
- Османський тиск з півдня.
Турецька імперія була на піку своєї могутності. Разом зі своїм васалом – Кримським ханством – вона регулярно спустошувала українські землі. Уявіть: кожного літа тисячі татарських вершників рушали на північ за “ясиром” (полоненими) і награбованим добром.
- Внутрішня боротьба за владу.
Всередині Великого князівства Литовського точилася справжня “гра престолів”. Литовські магнати (найбагатші аристократи) боролися з середньою шляхтою за владу. Українська шляхта дивилася на польських шляхтичів із заздрістю – у тих було набагато більше прав!
💡Питання для роздумів: Чи могли б ці держави вижити окремо? Історія показала, що ні – без союзу вони стали б легкою здобиччю для ворогів.
Драма в Любліні: як домовлялися про майбутнє України
Акт перший: перші сутички (січень 1569)
10 січня 1569 року в Любліні розпочався найважливіший сейм в історії Центрально-Східної Європи. Уявіть собі велику залу, де зібралося кілька сотень депутатів. З одного боку – поляки в розкішних одягах, упевнені в своїй силі. З іншого – литовці, серед яких чимало українських князів та шляхтичів.
Поляки поставили умову просто: “Хочете нашу допомогу проти Москви? Тоді об’єднуємося повністю – один король, один сейм, одна політика!”
Литовські магнати обурилися: “Ми погоджуємося на союз, але залишаємо свій окремий сейм і сенат!”
Акт другий: великий відхід (1 березня 1569)
Коли стало зрозуміло, що компромісу немає, литовські депутати вчинили театрально: майже всі разом покинули Люблін! Це було як колективне залишення переговорів – дуже ефектно, але… не дуже розумно.
У Любліні залишилися лише кілька українських можновладців, зокрема князь Василь-Костянтин Острозький – один із найбагатших людей тогочасної Європи. Чому вони не пішли з литовцями?
Відповідь проста: українська шляхта бачила можливість нарешті зрівнятися в правах із польською. У Литві великі магнати (переважно литовці та білоруси) тримали всю владу, а українська знать була на других ролях.
Акт третій: розподіл “спадщини” (березень-червень 1569)
Поки литовські депутати сиділи вдома й образалися, король Сигізмунд II Август та польські сенатори розіграли блискучу політичну партію. Вони запропонували українській шляхті те, чого та прагнула: рівні права з поляками в обмін на перехід під польську корону.
9 березня 1569 – знакова дата! Частина українських послів склала присягу вже не литовському князеві, а польському королеві. Це був переломний момент.
Одне за одним до Польщі переходили українські воєводства:
- 5 березня – Підляшшя
- 26 травня – Волинь та Брацлавщина
- 5 червня – Київщина
Уявіть емоції литовських магнатів, коли вони дізналися: поки вони демонстративно мовчали, половина їхньої держави перейшла до Польщі!
Фінальний акорд: підписання унії (28 червня – 4 липня 1569)
Повернення блудних синів
На початку червня литовські депутати все ж повернулися до Любліна. Реальність була жорстокою: або вони погоджуються на союз з Польщею, або залишаються сам на сам із Іваном Грозним та турецько-татарською загрозою.
28 червня 1569 року – після місяців суперечок представники обох сторін нарешті підписали угоду. 1 липня її роздільно затвердили депутати польського та литовського сеймів. 4 липня король формально підтвердив унію.
Народилася Річ Посполита – “республіка” двох народів, яка на два століття стане однією з наймогутніших держав Європи.
Що змінилося: новий світовий порядок для українських земель
Політичні зміни
До унії: Українські землі входили до Великого князівства Литовського, де правили переважно литовські та білоруські магнати.
Після унії: Більша частина українських земель (6 воєводств) перейшла під пряме управління Польської корони:
- Руське воєводство (центр – Львів)
- Белзьке воєводство
- Волинське воєводство (центр – Луцьк)
- Київське воєводство
- Подільське воєводство (центр – Кам’янець)
- Брацлавське воєводство (центр – Брацлав)
Соціальні зміни: хто виграв, а хто програв?
ВИГРАЛА українська шляхта:
- Отримала рівні права з польською шляхтою
- Могла купувати маєтки по всій Речі Посполитій
- Отримала доступ до найвищих урядових посад
- Могла брати участь у виборах короля
💡 А ви знали, що деякі українські магнати стали настільки впливовими, що їхні маєтки за площею перевершували цілі європейські князівства? Той самий князь Острозький володів землями більшими за Данію!
ПРОГРАЛИ українські селяни: Унія не принесла їм нічого доброго. Навпаки:
- Посилилося кріпацтво
- Зросла панщина (безкоштовна робота на поміщика)
- Литовський статут 1588 року остаточно “прив’язав” селян до землі
- З’явився 20-річний термін для розшуку втікачів
Уявіть українського селянина 1570 року: вчора він міг піти від одного пана до іншого, а сьогодні став фактично власністю поміщика.
Культурна революція: Захід зустрічає Схід
Позитивні зміни
Люблінська унія відкрила “вікно в Європу” для України значно раніше за Петра І:
Освіта та наука:
- Українські юнаки масово їдуть навчатися до європейських університетів
- До України приходять ідеї Ренесансу та Реформації
- З’являються друкарні та школи нового типу
Яскравий приклад: Острозька академія (заснована 1576 року) стала “Київським університетом” свого часу. Тут навчалися майбутні письменники, церковні діячі, політики.
Негативні процеси
Полонізація (ополячення). Українська знать почала переймати польську мову, звичаї, навіть віру. Це було модно та вигідно – щоб зробити кар’єру в Речі Посполитій, треба було “стати своїм” для поляків.
Католицька експансія. Католицька церква за підтримки держави почала активне наступ на православ’я. Будувалися костьоли, відкривалися єзуїтські школи, роздавалися привілеї тим, хто переходив у католицтво.
Приклад із життя. Якщо православний шляхтич хотів стати воєводою, йому доводилося “для кар’єри” переходити в католицтво. Багато так і робили, але їхні діти часто вже не пам’ятали про своє українське коріння.
Довгострокові наслідки: чому унія привела до козацьких повстань?
Соціальний вибух, що наростав
Уявіть казан, який поволі закипає. Люблінська унія додала вогню під цей казан:
- Релігійний конфлікт. Католики проти православних.
- Національний конфлікт. Поляки проти українців.
- Соціальний конфлікт. Шляхта проти селян.
- Економічний конфлікт. Експлуатація українських земель на користь польської корони.
Народження опору
На південних кордонах, у Диких полях, формувалося козацтво – люди, які втекли від панського ярма. Козаки стали тим вибуховим матеріалом, який у XVII столітті підірве основи Речі Посполитої.
Вже в 1590-х роках спалахнули перші серйозні повстання:
- Криштоф Косинський (1591-1593) – “генеральна репетиція” майбутніх воєн
- Северин Наливайко (1594-1596) – показав, що козацько-селянські повстання можуть загрожувати самому існуванню держави
Оцінка істориків: що думають учені про Люблінську унію?
Позитивні оцінки
Більшість європейських істориків підкреслює:
- Унія створила могутню державу, яка змогла протистояти московській та турецькій агресії;
- Річ Посполита стала “бульваром культури” між Заходом і Сходом;
- Українська еліта отримала доступ до європейської освіти та культури.
Критичні оцінки
Українські історики (зокрема М. Котляр та С. Кульчицький) наголошують на негативах:
- Втрата української політичної еліти через полонізацію;
- Закріпачення селянства та жорстока експлуатація;
- Релігійні переслідування православних;
- Зародження національно-визвольної боротьби, яка триватиме століттями.
Головне кратко: що треба запам’ятати про Люблінську унію 1569 року
Причини унії:
- Московська загроза з часів Лівонської війни;
- Османсько-кримський тиск із півдня;
- Прагнення української шляхти до рівноправ’я.
Основні події:
- 10 січня 1569 – початок переговорів у Любліні
- 1 березня – відхід литовських депутатів
- 9 березня – присяга частини українських послів польському королеві
- 28 червня – підписання унії
- 1 липня – затвердження сеймами
Наслідки для України:
✅ Позитивні:
- Рівноправ’я української шляхти
- Доступ до європейської освіти та культури
- Економічний розвиток міст
- Культурний ренесанс
❌ Негативні:
- Закріпачення селянства
- Полонізація та окатоличення еліти
- Національно-релігійні конфлікти
- Втрата політичної самостійності
Довгострокові наслідки:
Люблінська унія заклала підвалини для козацьких повстань XVII століття та національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького (1648-1676).
Підсумок: Люблінська унія 1569 року була переломним моментом в історії України. Вона відкрила українським землям шлях до європейської цивілізації, але водночас поставила під загрозу національну та релігійну ідентичність українського народу. Парадокс цієї унії в тому, що вона одночасно дала Україні нові можливості і створила передумови для майбутніх конфліктів, які тривали кілька століть.
📅 Ключові дати для запам’ятовування:
1569 рік – найважливіша дата. Запам’ятайте: це рівно за 100 років до народження Петра І, але Україна вже тоді інтегрувалася з Європою!
Червень 1569 – місяць підписання. Літній місяць, коли визначилася доля України на століття вперед.
1385 → 1569 – від Кревської до Люблінської унії пройшло рівно 184 роки. Майже два століття поступового зближення двох держав.
Люблінська унія – це історія про те, як одне політичне рішення може змінити долю цілих народів. І про те, що в історії рідко буває так, щоб усі залишилися у виграші…