Історія дівчини на ім’я Роксолана, яка довгі роки визначала політику турецького султана, відома майже кожному мешканцю нашої країни. Познайомив нас із нею Павло Загребельний – відомий український письменник. Роксолана – реальна історична особистість, свідчення існування якої документально підтверджено. У цій статті ми розповімо про життя цієї історичної особистості.
Де народилася і жила Роксолана
Роксолана була українкою із села Рогатин. При народженні отримала ім’я Анастасія (за деякими джерелами – Олександра). А прізвище – Лісовська. Про матір відомо небагато швидше за все, була вона простою селянкою, тоді як батько Насті був священиком. Часи важкі були (XVI століття), раз у раз рубежі російських земель турбували татари. Вони грабували села, вбивали місцевих жителів, поводили в полон гарних дівчат та сильних чоловіків. Насті було п’ятнадцять років, дівчина на виданні. Вона готувалася справити весілля. Але напередодні урочистостей на село напали кримські татари. Батьків Насті було вбито, а саму її разом з іншими нещасними відвезли в полон.
Спочатку невільників перевезли до Кафи, а потім до Стамбула. Настя була не була приголомшливо красива, але молодість, русяве волосся, блакитні очі та тонка талія її привертали увагу чоловіків. На невільничому ринку її одразу помітив і купив Ібрагім-паша – великий візир султана Сулеймана Кануні. Так українка Настя потрапила до турецького гарему.
Наложниця султана
Причини вчинків людини, яка жила сторіччя тому зрозуміти важко, тому ні історики, ні літератори ніколи не дізнаються, що змусило Настю прагнути стати улюбленцем султана. Можливо, вона склала хитрий план втечі, можливо, зрозуміла, що з полону їй не вирватися, а може вся справа в молодості та коханні. Але коли Сулейману представляли нових наложниць Настя, котрій у гаремі дали нове ім’я – Роксолана, вирвалася вперед, привертаючи увагу султана танцем та сміхом. Сулейман був вражений і зараз же запросив юну наложницю до своїх покоїв. Після проведеної спільно ночі султан, як вона просила, нагородив Роксолану правом безперешкодного відвідування його приватної бібліотеки. Незабаром Роксолана стала улюбленою наложницею і на додаток до турецького імені отримала ще одне – Хюррем, що означає «сміється».
Але любов султана разом із ученістю, не принесла Роксолані популярності серед інших мешканок гарему. Дівчата заздрили, вважали її відьмою, яка приворожила Сулеймана. Жінки побоювалися, що Роксолана посяде місце його четвертої дружини. Дружиною султана бути значно почесніше, ніж наложницею. Тому Роксолана робила все, щоб посісти останнє вакантне місце. Вона всіляко зваблювала Сулеймана, а коли він вирушив у похід, писала йому гарні та ніжні листи. Зрештою, допомогла хитрість. Дівчина вдала, що надзвичайно засмучена своїм рабським становищем, перестала співати і сміятися. Султанові це не сподобалося, і він оголосив її вільною від рабських уз. Але тоді вона засмутилася ще більше, бо в цьому випадку не могла жити із чужим чоловіком. Тієї ж години султан одружився, оголосивши кохану не просто однією з дружин, а головною серед них – баш-кадун
Дружина султана
Роксолана багато читала, була культурною жінкою, знала кілька мов, добре танцювала та співала, складала вірші, була знайома з науковими дослідженнями свого часу. Султан довіряв їй вести політичні справи під час своєї відсутності. Вона приймала послів і листувалась з іноземними дворами. Флорентійські майстри написали її портрет і помістили до галереї. Серед багатьох чоловіків вона була єдиною жінкою.
У Сулеймана та його четвертої дружини народилися чотири сини та дочка. Але жоден із цих дітей не був спадкоємцем престолу, що, безсумнівно, засмучувало Роксолану. Після народження дітей вона втягується до низки палацових інтриг. Результатом однієї з них стає смерть вірного султану Рустам-паші та страта Сулейманом свого сина. Сама Роксолана помирає у 52 роки. Її син все ж таки став султаном, правда для цього йому довелося знищити всіх своїх братів, у тому числі й тих, що були народжені від наложниць. Сулейман помер у 1566 р. Він пережив кохану, але у свою постіль та серце більше нікого не пускав. Поховали його поряд із Роксоланою.
Так закінчилася найсумніша і найкрасивіша історія кохання, що дійшла до нашого часу. Багато чого все ще залишається прихованим навіть від погляду істориків, але те, що проста сільська дівчина змогла досягти неймовірних для того часу висот, говорить про силу та мужність українського духу, про силу жінки, яка змогла вижити там, де це було майже неможливо.