Коли йдеться про те, щоб передати суть культурних традицій, мало що може бути таким яскравим та захоплюючим, як музика, яку створюють українські народні музичні інструменти. В Україні, країні, відомій своєю багатою культурною спадщиною, вони відіграють важливу роль у збереженні та підтримці традицій.
Трембіта
Трембіта – унікальний музичний інструмент, який, як-то кажуть, втілює в собі душу українських гірських схилів. Його історія розпочалася на Гуцульщині, а потім поширилася на Бойківщину та Буковину.
Одним із найвизначніших аспектів трембіти є її довжина. У Книзі рекордів Гіннеса вона займає титул найдовшого музичного інструменту у світі, досягаючи 8 метрів. Однак існують і короткі версії, довжина яких становить близько 3 метрів.
З давніх часів трембіта грала невід’ємну роль в житті людей гірських долин. З її допомогою збирали овець, оголошували про значні події, запрошували гостей. На ній також складали автентичні гуцульські пісні та підтримували зв’язок між пастухами та селом. Трембіта виконувала роль давньоукраїнського “стільникового телефону”. Інструмент має діапазон звучання 2,5 октави і здатний розносити свій звук на відстань більш ніж десять кілометрів.
Кажуть, що трембіта має магічні властивості. Раніше вважалося, що вона має бути виготовлена тільки з дерева, в яке вдарила блискавка, тому що в стовбурі такого дерева, за повір’ями, зберігається голос Творця. Однак сучасні майстри інструменту заперечують це повір’я.
Козобас
Одним із цікавих струнно-смичкових інструментів в українській народній музиці є козобас. Він має характерний низький і приглушений звук. Перші козобаси були створені винахідливими сільськими жителями за допомогою відра, дротяних струн та важеля, а смичком служила палиця. Згодом інструмент еволюціонував і обзавівся резонатором від барабана, а також різьбленим грифом у формі козлячої голови. До козлячої голови додався металевий тарілок у вигляді капелюха, за допомогою якого можна створювати додаткові дзвінкі звуки.
Козобас не втрачає актуальності у наші дні. Його часто використовують для виконання традиційної народної музики, а також включають до сучасних музичних композицій, додаючи до них автентичний український колорит та нотки чарівництва.
Гудки
Це не духовий інструмент, як можна подумати, судячі з назви, а струнний, він дуже подібний до скрипки. На ньому грали, поставивши на коліна, та притиснувши до грудей. Мав дерев’яний корпус грушоподібної форми та всього три натягнуті струни. Незважаючи на простоту конструкції, цей інструмент був здатний видавати вельми приємні мелодійні звуки при грі на ньому смичком.
Гудки в їх автентичному вігляді сьогодні зустрічаються рідко, оскільки у XVII столітті церква вважала їх “демонічними” та активно знищувала. Цікаво відзначити, що сучасна скрипка походить саме від цих стародавніх інструментів.
Цимбали
З’явилися в Україні у XVII столітті та швидко завоювали популярність. В основному використовувалися як акомпанемент, але були й винятки, наприклад, у Наддніпрянщині, де цимбали грали сольно. На даний час у Центральній Україні немає широкої традиції гри на цимбалах, але в Карпатах та на Поділлі збереглася багатовікова традиція танців під звуки цього інструменту. Однак у виступах у цих регіонах часто простежується румунсько-угорський вплив.
Цимбали були важливим інструментом в селах, де забезпечували супровід весіль, хрестин та інших народних свят.
Бандура та кобза
Бандура та кобза – не сестри і не суперниці, а скоріше, два українські народні музичні інструменти, які деякі історично плутають. Вони обидва схожі на лютню та є струнно-щипковими. Виконували схожу функцію у розвитку української музики, причому бандура вважалася більш “елітарним” інструментом, а кобза – “національним”.
Бандура була найбільш поширена у містах, тоді як кобза знаходила відгук у сільських жителів. Кобза також мала меншу кількість струн ніж бандура. Однак важливо відзначити, що люди не робили відмінностей між цими двома інструментами і часто називали їх на власний розсуд.
Торбан
Старовинний музичний інструмент, який одночасно схожий на бандуру та німецьку теорбу. Набув популярності у XVIII столітті, але вважався дорогим у виробництві та вимагав достатньо складної техніки гри.
На відміну від теорби, торбан має додаткові струни, як і бандура. Він відомий своїм гарним звучанням, яким захоплювалися багато історичних особистостей, у тому числі Тарас Шевченко та Іван Мазепа. На жаль, оригінальні торбани сьогодні можна знайти тільки в музеях, і багато їх перебувають у запустінні. Однак традиція відроджується, і українські музиканти поступово заново вчаться грати на цьому інструменті, що зачаровує.
Тулумбас та літаври
За часів козацтва існували унікальні барабаноподібні інструменти, відомі як тулумбаси та літаври. Ці інструменти мали корпус у формі казана, який зверху покривався щільною тканиною або шкірою. У тулумбаса була одна мембрана зверху, а літавр – дві.
У Запорізькій Січі, козацькій фортеці, можна було знайти найбільші литаври. Людина, яка мала право грати на цьому інструменті, називалася “довбиш”. Литаври, як і гуцульська трембіта, служили для оповіщення козаків про важливі події, такі як початок зборів чи загроза бою. Козаки високо цінували свої тулумби та літаври, брали їх із собою у походи та використовували для наведення паніки на ворогів.
Гуслі
Традиційний струнний інструмент, який часто асоціюється з історичним періодом Київської Русі, про що свідчать його зображення на фресках Софійського собору та згадка у “Слові про похід Ігорів”.
Існують різні конструкції гуслів, але один з найдавніших і найпростіших варіантів відомий під назвою “дзвончасті”. Цей тип гуслів є плоскою дошкою з натягнутими на неї струнами. Корпус інструменту може бути виготовлений з таких матеріалів як клен, верба або береза. При грі на гуслях їх зазвичай кладуть навколішки. Права рука щипає або б’є по струнах, а ліва приглушує ті струни, які не повинні бути чутні в певний момент. У цього типу гуслів зазвичай до чотирнадцяти струн, і вони часто використовуються для виконання пісень, танців та супроводу співу.
Інший тип гуслів – шоломоподібні або псалтирні гуслі. Ці гуслі більші і мають глибший корпус з паралельними деками. У них також більша кількість струн – від одинадцятої до тридцяти шести. Звук гуслів видається щипком за струни та має чистий та благородний тон. Ці типи гуслів зазвичай використовувалися для супроводу псалмів.
Крім того, існують ящикові та настільні гуслі, які є більш сучасними видами інструменту. Ці гуслі мають понад 50 струн та з’явилися у XVII столітті. Вони використовувалися переважно професійними музикантами при королівському дворі, у дворянських маєтках і серед духовенства.
Сопілка
Сопілка – це традиційний український музичний інструмент, схожий на флейту. Він має довжину близько 30-40 см і зазвичай виготовляється з дерева. Інструмент має від п’яти до восьми отворів, які закриваються пальцями гравця для отримання певних нот.
На закінчення зазначимо, що трембіти, козобаси, гудки, цимбали, бандури та кобзи – це лише кілька прикладів багатої музичної спадщини України. Ці українські народні музичні інструменти не лише видають гарні та чарівні звуки, а й несуть у собі глибоку культурну історію. Від величного дзвону трембіти до мелодійних переливів струн бандури та кобзи – ці інструменти продовжують зачаровувати слухачів та зберігати традиції української музики. Тож якщо ви музикант, любитель музики чи просто цікавитеся рідною культурою, знайомство з унікальними звуками українських народних інструментів – це незабутній досвід.