Зелені свята – це чарівні весняні дні, сповнені давніх народних обрядів, пісень і традицій. Протягом століть вони поєднували в собі язичницькі та християнські звичаї, набуваючи все нових символічних значень, але завжди залишаючись святом оновлення природи та шанування предків.
І досі, коли приходить тепла пора року, ми відчуваємо особливу магію цих днів. Повітря наповнюється пахощами трав, квітів і свіжої зелені. Люди прикрашають оселі гілками дерев, плетуть вінки, готують обрядові страви, вшановують пам’ять померлих близьких. У кожному регіоні України Зелені свята мають свої неповторні особливості, але скрізь царює атмосфера єднання з природою та одне одного. І саме в цьому – їхня вічна цінність для нашого народу.
Символіка та походження
Вважається, що Зелені свята походять від римського свята Розалій, що відзначало день предків та початок літа. Звідти ця традиція поширилася на Балкани, а потім на територію України.
З приходом християнства язичницькі Зелені свята були поєднані зі Святою Трійцею. Саме тому останній тиждень перед Трійцею називається “зеленим” або “русальним”, а шість днів навколо цього свята – власне Зеленими святами.
У християнській традиції Трійця символізує завершення земного шляху Христа, започаткування церкви та зішестя Святого Духа на апостолів.
Водночас народні уявлення пов’язують ці свята насамперед із культом рослинності та померлих предків. Метою обрядів було забезпечення гарного врожаю та захист від злих сил природи.
Обряди та звичаї
Обрядовість Зелених свят багато в чому пов’язана з культом русалок – духів померлих дівчат. Вважалося, що саме на ці свята вони приходять на землю. Тому було багато заборон та повір’їв, покликаних захиститися від русалок.
Також невід’ємною частиною святкування були різноманітні обряди з рослинами – плетіння вінків, прикрашання квітами могил. Це мало забезпечити родючість, успішний урожай та захист від злих сил.
На Зелену суботу відбувалося клечання – прикрашання осель гілками клена, липи, берези. На Зелену неділю люди йшли на кладовища “годувати” померлих. Також були поширені ігрища, танці та ворожіння як символічне запрошення предків до радощів життя.
Навський Великдень
Навський (Мавський) Великдень відзначався за три дні до Трійці і був днем поминання померлих неприродною смертю. Цього дня їх ховали в спеціальних «убогих домах».
Після відвідування могил та поминальної трапези відбувалися веселі ігри, танці та ворожіння в гаях. Вважалося, що мерці не бажають смутку для живих родичів і радіють разом з ними.
Обряд кумління
Це був дівочий обряд, під час якого дорослі дівчата цілувалися крізь вінки, стaючи таким чином кумами (подругами). Іноді при цьому обмінювались прикрасами, після чого відбувалася спільна трапеза.
Кумління часто відбувалося в Навський Великдень як частина ігрищ, де дівчата зображували мавок. Так мерлі родичі ніби долучалися до радощів живих.
Завивання берези
На Зелені свята молодь йшла в ліс чи на галявину, де на тонких берізкових гілках завивали вінки, співаючи пісень. Потім хлопці обережно зрізали гілки з вінками й віддавали дівчатам. Ввечері дівчата пускали вінки по воді та ворожили за їхньою поведінкою.
Водіння тополі
Одну з дівчат прикрашали квітами, стрічками та зав’язували їй очі – вона ставала «тополею». Решта дівчат водила «тополю» селом з піснями, а хлопці підхоплювали її та несли на руках. Вважалося, що це допомагало забезпечити добрий врожай.
Святкове меню
На Зелені свята готували страви переважно з молодої рослинної їжі:
- шишки з молодого борошна на молоці або сметані;
- наваристу зелену юшку з кропиви, щавлю та іншої весняної зелені;
- пиріжки та млинці з молодою трав’яною зеленню (кріп, щавель, жовте щавлецье листя);
- яєчню з кропивою, щавлем та іншими травами;
- сир з сирою тертою картоплею.
Також популярними були страви з молодого сиру та тваринних жирів – сметани і вершкового масла. Їх вживали з коржами, пирогами та млинцями.
Як святкують зараз
В наш час багато хто святкує Зелені свята як можливість відпочити всією родиною за містом. Поширеними залишаються традиційні обряди – клечання та прикрашання житла зеленим гіллям, а також відвідування кладовищ родичів.
Зелені свята часто називають неофіційним початком літа, особливо для тих, хто не святкує Івана Купала. Тому на ці дні припадає багато весіль, а також різноманітних фестивалів та ярмарків.
Отже, Зелені свята – це давня народна традиція, що поєднала в собі язичницькі і християнські вірування. Це свято природи, що символізує оновлення та родючість, а також шанування предків. І в наш час Зелені свята залишаються улюбленими для багатьох українців.
Коли зелені свята 2024
Дата Зелених свят змінюється щороку. Щоб визначити, коли відзначається Трійця у православній церкві, потрібно спочатку знайти дату Великодня. У православ’ї Трійця святкується через 50 днів після Воскресіння Христового, а в католицизмі – через 57 днів після Великодня. Свято завжди випадає на неділю.
У 2024 році православний Великдень буде 5 травня, що вважається пізньою датою. Тож Трійця для православних віруючих у 2024 році буде 23 червня.
Католики у 2024 році святкуватимуть Великдень 31 березня, а Трійцю – 19 травня.
Що стосується вихідних на Трійцю у 2024 році, то оскільки П’ятидесятниця завжди святкується у неділю, наступного дня – понеділка – призначено вихідним.
Таким чином понеділок, 24 червня 2024 року, буде вихідним днем для святкування Трійці.
Висновки
Зелені свята з часом переплелися з християнськими традиціями і набули нових символічних значень. Але в своїй основі вони лишилися незмінними – це свято вшанування природи, її оновлення та родючості.
У всіх слов’янських народів Зелені свята пов’язувалися насамперед з язичницькими богами рослинності та води. Численні обряди – клечання, водіння тополі, завивання берези, мали забезпечити гарний врожай, захистити посіви та худобу від негараздів.
Окрім цього, ці свята з давніх-давен були часом, коли шанували предків та всіх померлих родичів. Їх запрошували поділитися радістю нового життя, що пробуджується навесні. Звідси – веселі ігри та танці на кладовищах чи біля них.
У християн ці дні збігаються зі святом Святої Трійці, що символізує єднання Отця, Сина і Святого Духа. Проте багато обрядових практик донині зберігають своє язичницьке коріння.
Тож Зелені свята – це по суті вічне свято в єднанні людини з природою, шануванні предків, очікуванні нового врожаю. Саме тому вони лишаються улюбленими для багатьох українців і в наш час. Це нагадування про наш зв’язок із землею та її дарами, які дають нам життя.