Вважається, що саме завдяки Миколі Гоголю Диканька стала містичною. Але це не так, вона і до Гоголя була овіяна містикою і таємничістю.

Джерело фото: etnotur.ua

Походження назви 

Тут є кілька версій. Згідно з найпоширенішою, колись тут були дикі ліси, де було багато кабанів, яких назвали «диками». Інша версія стверджує, що топонім походить від прізвиська (прізвища) Дикань. Також є гіпотеза, що назва походить від тюркського слова «декхан», тобто «землероб». Як аргумент наводять факт, що в 15 столітті тут була «осілість» татарського мурзи Лексада Мансурксановича (майбутнього князя Глинського).

Історія Диканьки

Поселення у Диканьці існували в скіфську епоху. Перша документальна згадка про поселення датована 1658 роком. Диканька тоді була невеликим поселенням і належала до Будищанської сотні Полтавського полку. 1687 року гетьман Іван Самойлович дарував Диканьку генеральному писареві Василю Кочубею. Рід Кочубеїв володів селом до революції 1917 і залишив помітний слід в історії населеного пункту .Сім’я Кочубеєва була дуже впливовою. Цей козацький рід володів Диканькою понад 200 років. У Кочубеїв тут, у Диканьці, був величезний палац, пивоварня та оранжерея з екзотичними рослинами. Диканька вважалася просунутою, як сказали сьогодні. Про роді Кочубеїв та їх рідне село знали всі. Сам імператор Олександр I приїжджав до них у гості. На згадку про його візит Віктор Кочубей звів Тріумфальну арку. Так що Диканька, яка перебуває бозна-де, на той час у всіх була на вустах завдяки Кочубеям. А Гоголь цим скористався».

Джерело фото: peopletravel.by

Диканька, Гоголь і містика

Під Диканькою з давніх-давен існує мережа підземних ходів, які тягнуться на багато десятків кілометрів. Саме в них ховалися місцеві під час ворожих набігів у XV столітті. Про село ходили чутки, як про зачароване місце, жителі якого зникають з одного місця і несподівано з’являються у зовсім іншому. М.В. Гоголь не випадково обрав назву для свого твору, адже Диканька вже тоді була брендом. 

Джерело фото: m.day.kyiv.ua

Його перший твір «Ганц Кюхельгартен» дуже погано сприйняли критики. А письменник дуже прагнув успіху. Його друга книга: «Вечори на хуторі біля Диканьки», завдяки вдалій (як зараз би сказали: «хайповій») назві, мала приголомшливий успіх. Ніхто, звісно, не заперечує талант Миколи Васильовича, але, скоріш за все, якщо збірка б називалась інакше, він не отримав би такої швидкої слави.

У Диканьці досі заміжніх жінок називають Солохами. А диканські дівчата завжди ходять у туфлях на підборах. Слабкість до гарних черевичків слідом за гоголівською Оксаною мають жінки цього селища.

«Наші дівчата розтрощили не одне серце, – розповідає науковий співробітник історико-краєзнавчого музею Диканьки. Навіть Пушкіну дісталося. Першим коханням Олександра Сергійовича була наша Наталія Кочубей, яка потім стала Строгановою. Поет присвячував їй вірші, описав її у «Євгенії Онєгіні». Від Наталії він дізнався про Диканьку. І раніше Гоголя згадав це дивовижне село  у поемі «Полтава».

А десь там, далеко у Космосі, існує інша Диканька. Так називається невеликий астероїд. Він обертається навколо Сонця за три роки та вісім місяців. У Диканьці про нього часто згадують і величають небесне тіло планетою. Мало хто знає, що у Сонячній системі є й інший астероїд, названий на честь Гоголя. Відкрили його 1 квітня 1976 року, у день народження письменника. Того ж дня, що й планету-астероїд Диканьку.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *