Надсянський говір — це один з найбільш архаїчних і колоритних говорів української мови. Він належить до галицько-буковинської групи говорів південно-західного наріччя. Своєю назвою завдячує річці Сян, по берегах якої історично був поширений. Нині надсянський говір можна почути у прикордонних з Польщею районах Львівщини, а також у деяких селах Польщі, де ще проживають етнічні українці.
Проте так було не завжди. До Другої світової війни цей говір займав набагато більшу територію — від річки Стрв’яж на півдні до річки Танви на півночі. Та після війни, внаслідок депортацій українського населення, ареал надсянського говору зазнав значних змін. Носії цього діалекту були розпорошені по різних куточках України та Польщі. Це призвело до втрати цілісності етномовного континууму та прискорило процеси нівеляції говірок.
Історія вивчення надсянського говору
Вивчення та наукове описання надсянського говору розпочалося ще на початку XX ст. Серед дослідників, які зробили вагомий внесок у цю справу, варто згадати Івана Верхратського, Марію Пшепюрську-Овчаренко, Івана Зілинського, Стефана Грабця.
Особливо слід відзначити роль Марії Пшепюрської-Овчаренко, яка у 1930-х роках здійснила детальний опис цього діалекту у своїх працях “Надсянський говір” та “На пограниччях надсянського говору”. Саме вона утвердила в діалектології назву та окреслила межі поширення надсянських говірок.
Архаїчні риси надсянського говору
Надсянському говору притаманна низка архаїчних фонетичних рис, які сягають ще XIII-XIV ст. Серед них:
- перехід звукосполук ки, ги, хи в кі, гі, хі
- укання — перехід ненаголошених е, о в і, у
- перехід а після м’яких приголосних в е
Також тут збереглися давні форми дієслів, як-от “роб’ю”, “люб’ю”, які є типовими для надсянського та бойківського говорів. Загалом надсянські говірки мають багато спільних рис з сусідніми лемківськими та наддністрянськими.
Польські мовні впливи
Тривалий контакт з польською мовою не міг не позначитися на надсянському говорі. Це помітно як у лексиці, так і у фонетиці та граматиці.
Відомий мовознавець Олекса Горбач відзначав порівняно велику кількість запозичень з польської мови в надсянських говірках. Серед них такі слова як пáц′ір (молитва), упоми́нок (подарунок), бáрдзо (дуже), дз′íс′ай (нині) тощо.
Також через посередництво польської в надсянський говір потрапили деякі германізми та галліцизми: кри(е)жмó(á) (обрядове полотно), кум’істри́на (куховарка на весіллі), шил′д (вивіска), резиґнувáти (відмовлятися) та інші.
Надсянські фонетичні особливості
Надсянський говір вирізняється цілою низкою специфічних фонетичних рис, які надають йому неповторного звучання:
- чітко виражене укання (курова, гурод)
- відсутність вставного л (робйю, спйю)
- в- у функції префікса чи прийменника переходить в г-, а ф- в г- (гдова, гліті, хпав)
- вимова давнього і без пом’якшення попереднього приголосного
- вузьке е під наголосом
- специфічна вимова о в у в ненаголошеній позиції (кулачи, гулува)
- твердість приголосних ц і р в кінці слів (хлопец, вечор)
- протетичні приголосні перед о (восінь, йіхав)
- занепад голосних між приголосними (мнясо, срібло)
Своєрідність надсянської лексики
Лексичний склад надсянського говору не менш багатий і самобутній. Тут можна зустріти такі цікаві слова як халупа (хата), гнет (невдовзі), канти́на (вечірнє зібрання молоді), циркл′íўка (свято пастухів на Трійцю), юж, ю (вже), д′íдо (чоловік материної або батькової сестри), настíл′ник (весільний хліб) та багато інших.
Деякі лексеми мають в надсянських говірках відмінне від літературної мови значення. Наприклад, пóдушка тут означає перину, си́ла — скільки або багато, космáта — святкування з нагоди народження дитини.
Окрім того, надсянський говір багатий на яскраві фразеологізми: бáбц′і на кáпц′і (жартівливий обряд на хрестинах), брáти йáму (копати могилу), гéци роби́ти (жартувати), сид′íти з ним на в’ідéрку (жити у незареєстрованому шлюбі) та інші.
Надсянський говір у літературі
Виразні риси надсянського говору знайшли своє відображення і в літературі. Зокрема, у праці Йосипа Лозинського “Рускоє весілє”, що вперше побачила світ 1835 року в Перемишлі. У ній чітко проявляються характерні для цього діалекту лексичні, фонетичні та граматичні особливості.
Лозинський детально описав весільні традиції та обряди українців Надсяння, що супроводжувалися піснями та приповідками на місцевому діалекті. Наприклад:
“Дай же, Боже, тому щастє,
Хто на сім весіллю найстарший,
Дай же, Боже, тій щастє,
Котра сидить коло молодої…”
Надсянський говір сьогодні
На жаль, сьогодні надсянський говір перебуває під загрозою зникнення. Внаслідок історичних потрясінь XX століття, він зазнав значної трансформації та нівеляції. Тисячі носіїв цього діалекту були депортовані зі своїх історичних земель. На чужині надсянські говірки швидко розчинялися в масиві інших діалектів української мови.
У наш час типові риси надсянського говору можна зафіксувати лише на невеликій території вздовж українсько-польського кордону. Тож збереження, вивчення та популяризація цієї унікальної діалектної скарбниці є нагальним завданням для українських мовознавців та культурологів.
Адже надсянський говір — це не просто один з діалектів української мови. Це безцінна частинка нашої історії, культури та ідентичності. У ньому відлунюють голоси наших далеких предків, їхній світогляд, звичаї та традиції. Зберегти цю мовну та культурну спадщину для нащадків — наш спільний обов’язок.