Пилип Орлик – славетна і непересічна постать в історії України. Він був видатним гетьманом Війська Запорозького, талановитим дипломатом, мудрим політичним діячем і автором першої української Конституції. Його насичене і драматичне життя, сповнене звитяг і випробувань, припало на вкрай складний період боротьби за незалежність України від експансіоністської політики Московського царства.
Ранні роки та освіта
Пилип Орлик, майбутній провідник козацької нації, народився 11 жовтня 1672 року на території сучасної Білорусі в знатній родині литовського шляхтича. Початкову освіту здобув у престижному єзуїтському колегіумі у Вільно, а потім продовжив навчання в славнозвісній Києво-Могилянській академії. Там його наставником став відомий філософ і богослов Стефан Яворський. Допитливий і здібний Орлик швидко опанував латину, польську, церковнослов’янську та інші мови, виявив неабиякий поетичний талант і ораторські здібності.
На службі в гетьмана Мазепи
Після блискучого закінчення академії в 1694 році, заручившись рекомендацією шанованого Яворського, перспективний Орлик розпочав службу секретарем впливового київського митрополита, а згодом був запрошений до двору гетьмана Івана Мазепи. З 1702 року він обіймав надзвичайно відповідальну посаду Генерального писаря – фактично другої особи після самого гетьмана. Орлик став найближчим соратником, вірним помічником і довіреною особою досвідченого Мазепи. У вирішальному 1708 році Іван Мазепа, керуючись інтересами України, підняв сміливе повстання проти деспотичного московського царя Петра І і уклав стратегічний союз зі шведським королем Карлом XII. Пилип Орлик без вагань повністю підтримав цей відважний крок свого патрона, розуміючи його далекоглядність і необхідність для майбутнього Батьківщини. Однак доля виявилася невблаганною – героїчне повстання зазнало прикрої невдачі, а сам Мазепа невдовзі спочив. Орлик разом з іншими вірними соратниками покійного гетьмана змушений був рятуватися на чужині.
Обрання гетьманом у вигнанні
5 квітня 1710 року на урочистій козацькій раді в Бендерах Пилипа Орлика одноголосно обрали новим гетьманом славного Війська Запорозького. Ця доленосна рада відбулася в присутності мужніх запорожців, досвідченої старшини, звитяжних козаків, а також турецького султана і шведського короля. Орлик став першим гетьманом України, змушеним керувати державою в нелегких умовах еміграції.
Конституція Пилипа Орлика – історичний документ і політичний маніфест
В знаменний день свого обрання Орлик уклав зі старшиною та козацтвом епохальний договір «Пакти й Конституції прав і вольностей Війська Запорозького». Цей візіонерський документ назавжди увійшов в історію як славнозвісна Конституція Пилипа Орлика. Вона складалася з натхненної преамбули та 16 ретельно виписаних статей.
Основоположні ідеї новаторської Конституції:
- Рішуче проголошувалася повна незалежність України від зажерливої Московії та шляхетської Речі Посполитої
- Чітко закріплювалися споконвічні кордони Гетьманщини славних часів Богдана Хмельницького
- Мудро встановлювався представницький козацький парламент – Генеральна Рада
- Виважено обмежувалася влада гетьмана на користь досвідченої старшини і вільного козацтва
- Православна віра визначалася державною релігією з канонічним підпорядкуванням Вселенському Константинопольському патріарху
- Вперше у світовій практиці було запропоновано прогресивний розподіл влади на законодавчу, виконавчу і судову гілки.
Конституція Орлика закладала міцні принципи республіканізму та демократії, хоча через вкрай несприятливі зовнішньополітичні обставини так і не була повністю втілена в життя.
Невтомна дипломатична діяльність на благо України
Після нищівної поразки шведів у вирішальній Полтавській битві незламний Орлик разом з Карлом ХІІ змушений був перебратися під захист Османської імперії, а згодом знайшов притулок у далекій Швеції. На чужині він розгорнув активну дипломатичну діяльність, невтомно шукаючи підтримки для святої української справи серед можновладних європейських монархів. Однак тодішня міжнародна ситуація виявилася вкрай несприятливою для поневоленої Батьківщини.
Понад 6 років, з 1714 по 1720, вигнанець Орлик змушений був жити у холодному Стокгольмі, ворожому Ганновері, ненадійній Речі Посполитій. Потім він знову повернувся до Туреччини, де прожив до 1738 року, сподіваючись на підтримку султана. Весь цей тривалий час невтомний гетьман у екзилі не полишав героїчних спроб здобути омріяну незалежність для стражденної України, вів інтенсивне листування з володарями провідних європейських країн.
Останні роки життя далеко від Батьківщини
Останні роки свого багатостраждального життя сивочолий Пилип Орлик провів у Молдовському князівстві (на території сучасної Румунії). Він тихо відійшов у засвіти 24 травня 1742 року в місті Ясси, далеко від рідного краю, за волю якого невтомно боровся. Однак світла пам’ять про нього і його святу справу живе в серцях вдячних нащадків. Окрім державницьких звершень, геніальний Орлик залишив по собі багату літературну і епістолярну спадщину – вишукані поетичні твори, зворушливі листи, змістовний рукописний щоденник. Але головним його безсмертним досягненням, без сумніву, є славнозвісна Конституція 1710 року. Саме цей візіонерський документ вперше описав Україну як повноцінну і самодостатню державу, невід’ємну частину цивілізованого Заходу, а не покірну окраїну “русского мира”.
Хоча вільнолюбній Конституції Орлика через примхи долі так і не судилося бути втіленою в життя, вона має колосальне значення як яскрава пам’ятка української політико-правової думки. Закладені в ній прогресивні ідеї республіканізму, демократії, розподілу влади випередили свій час на багато десятиліть.
Тріумфальне повернення Конституції на Батьківщину
У серпні 2021 року, напередодні урочистого відзначення 30-річчя Незалежності, безцінний оригінал Конституції Пилипа Орлика вперше за довгі 311 років було урочисто привезено в Україну з далекої Швеції. Три копії легендарного документа нині гордо експонуються в стінах парламенту, Офісі Президента та Конституційному Суді. А сам оригінал з 16 серпня можна побачити на власні очі в сакральній Софії Київській.
Ця символічна подія яскраво засвідчила глибинну тяглість і нерозривність споконвічної української державницької традиції, одвічної боротьби за волю і незалежність. Конституція Орлика є величним нагадуванням, що Україна ніколи не була органічною частиною експансіоністської Московії, а завжди щиро прагнула бути невід’ємною складовою цивілізованої європейської спільноти.
Висновки
Життєвий шлях Орлика – це захоплююча і водночас трагічна епопея відданого служіння рідній Україні, невтомної боротьби за її свободу і незалежність. Від молодих літ і до останнього подиху він присвятив усього себе святій справі визволення Батьківщини з-під ярма чужоземних поневолювачів. Блискуче освічений, наділений гострим розумом, дипломатичним хистом і даром полум’яного слова, Орлик став найближчим соратником і спадкоємцем Мазепи. А після його смерті гідно перейняв державницьку естафету і в надзвичайно складних умовах вигнання продовжив боротьбу за українську справу.
Конституція Пилипа Орлика стала справжнім політичним заповітом великого гетьмана, квінтесенцією його державницької філософії і мрії про вільну, незалежну, демократичну Україну. Цей епохальний документ увібрав у себе найпередовіші ідеї тогочасної європейської правової і суспільно-політичної думки, творчо адаптувавши їх до українських реалій. Уперше в історії на конституційному рівні було проголошено незалежність України, закріплено її споконвічні кордони, запроваджено чіткий розподіл влади, гарантовано широкі права і вольності козацтва та всього народу.
Особливо варто відзначити, що Конституція Орлика рішуче відкидала будь-які зазіхання Московії на українські землі і душі, трактуючи їх як чужинську, ворожу силу. Натомість документ однозначно стверджував європейську ідентичність України, її природну належність до кола цивілізованих західних націй. Тим самим Орлик немовби передбачив майбутні лиха, які принесе нашому народові експансія російського імперіалізму, і застеріг від них.
Хоча через несприятливі історичні обставини Конституція 1710 року не була втілена в життя, вона назавжди залишилася духовним дороговказом для українців, маяком надії у темряві століть бездержавності. Закладені в ній ідеї живили наступні покоління борців за волю України – від мужніх козаків і гайдамаків до самовідданих героїв Української Народної Республіки та Січових Стрільців. Вони надихали Тараса Шевченка і Лесю Українку, Михайла Грушевського і В’ячеслава Липинського, повставали з попелу рукописів у трагічні часи сталінських репресій і німецької окупації.
Сьогодні безсмертні ідеї Конституції Орлика не втратили своєї актуальності. Вони нагадують нам про те, що наша свобода і європейський вибір здобуті ціною крові багатьох поколінь, а тому втратити їх – неприпустимо. Вони вчать, що запорукою процвітання України є демократія, верховенство права і активна участь свідомих громадян у політичному житті.
Тож пізнання і популяризація спадщини Пилипа Орлика та його геніального державницького документу мають стати важливою складовою національно-патріотичного виховання українців, формування нашої модерної політичної нації. Конституція 1710 року – не просто високошанована музейна реліквія, а й цілком практичний взірець для сучасних конституціоналістів та державотворців. Звісно, з урахуванням нинішніх потреб і реалій.
Повернення оригіналу Конституції Орлика в Україну – це символічний акт відновлення історичної справедливості, перемоги правди над кривдою. Цю безцінну пам’ятку мусить побачити кожен українець, осмислити її вічні істини, перейнятися її волелюбним духом.
Постать великого гетьмана-емігранта Пилипа Орлика немовби перегукується через віки з сучасними видатними українцями, які, перебуваючи поза межами Батьківщини, невтомно працюють для її добра – відстоюють, піднімають на міжнародній арені, створюють потужні інтелектуальні та мистецькі бренди. Від геніального «співця свободи» Тараса Шевченка, який більшість свого творчого життя провів у Росії, до сучасних провідників українського народу. Через це осмислення досвіду Орлика надзвичайно важливе і в контексті взаємодії України зі своєю діаспорою, плекання єдності й солідарності всіх частин глобального українства.
Отже, Пилип Орлик і його Конституція – це наші духовні супутники і поводирі на шляху розбудови соборної, вільної, європейської України. Їх всеперемагаючий державницький дух кличе нас до нових звершень в ім’я Батьківщини, надихає на подолання всіх перешкод, які щедро кидає під ноги примхлива історична доля. Тож будьмо гідними нащадками великого гетьмана-емігранта, переможно втілюймо в життя його заповітні мрії! І тоді весь світ пошанує нас, а Україна посяде гідне місце у сузір’ї вільних і процвітаючих націй.