Герб України, знаний як тризуб – це не просто офіційна емблема нашої держави. Він є одним із найдавніших і найзагадковіших символів, що супроводжував український народ протягом усієї його історії. Зображення тризуба можна знайти на монетах, печатках, посуді, зброї та архітектурних пам’ятках різних епох. Але яким же є справжнє походження та значення цього знаку? Чому саме він став гербом незалежної України? Розглянемо детальніше це питання.
Історія та еволюція символу
Тризуб має довгу і складну історію, що охоплює багато епох та культур. Його зображення зустрічаються в різних куточках України та світу, на предметах побуту, творах мистецтва, архітектурних пам’ятках. Проте шлях цього символу до статусу державного герба був непростим і звивистим. Розглянемо основні віхи його еволюції – від прадавніх артефактів до сучасного графічного знаку.
Перші згадки та артефакти
Витоки тризуба губляться у сивій давнині. Його прототипи археологи відносять ще до часів трипільської культури IV-III тисячоліть до н.е. Подібні знаки зустрічаються і в інших стародавніх цивілізаціях. Наприклад, у Стародавній Греції тризубець був атрибутом бога морів Посейдона, а пізніше став емблемою міста-колонії Ольвії на території сучасної України.
Перші ж достеменні зображення власне тризуба на українських історичних пам’ятках відносяться до Х століття. Найчастіше цей знак асоціюють із князем Володимиром Великим, який карбував на своїх монетах-срібляниках з одного боку власний портрет, а з іншого – тризуб. Згодом цей символ використовувався і нащадками Володимира, зокрема Ярославом Мудрим.
Доба Київської Русі
В часи розквіту Давньоруської держави тризуб набув значного поширення. Його зображували на цеглі при будівництві храмів, наносили на князівські печатки, якими скріплювалися міжнародні угоди. На думку істориків, у ті часи він був не лише особистим знаком Рюриковичів, але й набував рис загальнодержавного символу.
Цікаво, що тоді не існувало усталеної назви цього знаку. У писемних джерелах князівські емблеми загалом називали “знаменами”, “клейнодами”, “печатками”. А от саме слово “тризуб” з’явилося значно пізніше – аж у ХІХ столітті в колах науковців і дослідників.
Періоди занепаду та відродження
З початком феодальної роздробленості та занепаду Київської Русі тризуб поступово втрачає своє державне значення. Протягом кількох століть він зустрічається здебільшого як геральдичний символ окремих династій та земель.
Нове життя у тризуба розпочинається на початку ХХ століття. Його використовують як емблему різні українські політичні та мілітарні організації. А з проголошенням незалежності УНР 22 січня 1918 року він стає її офіційним гербом. Саме графічне зображення, розроблене видатним художником Василем Кричевським, лягло в основу сучасного малого герба України.
У міжвоєнний період та під час Другої світової війни тризуб залишався символом боротьби за українську державність. Його використовували ОУН, УПА, Карпатська Україна, екзильний уряд УНР. Тож не дивно, що після проголошення незалежності у 1991 році саме він став головним елементом відродженого українського герба.
Версії та тлумачення символіки
Незважаючи на тисячолітню історію та широке використання, тризуб так і залишається багато в чому загадковим та неоднозначним символом. Існує величезна кількість теорій та версій щодо його походження і справжнього значення. Розглянемо деякі з найпоширеніших.
Язичницькі та релігійні мотиви
Чимало дослідників вбачають у тризубі відгомін давніх дохристиянських вірувань. Адже потрійність, троїстість здавна вважалася священною і відображала уявлення про будову світу. Тризуб міг уособлювати єдність трьох природних стихій – води, вогню і повітря, або ж трьох світів – небесного, земного і підземного.
Інші бачать у ньому стилізоване зображення найшанованіших у давніх слов’ян птахів – сокола чи орла. Адже саме з цими хижаками асоціювалася велика сила, войовничість, прагнення до перемоги.
Християнські автори часом трактують тризуб і як своєрідний хрест. Мовляв, із прийняттям нової віри князь Володимир додав до батьківського двозубу ще один “зубець”, що символізував Святий Дух і Трійцю. Втім, більшість вчених скептично ставляться до такого пояснення.
Монограми та написи
Існують гіпотези, що пов’язують тризуб з монограмами конкретних князів та слів. Зокрема, в ньому можна розгледіти літери “В” (Володимир) або “Я” (Ярослав). Дехто вбачає тут поєднання грецьких слів “Базилевс” (цар) і “Деспот” (владика).
Цікаву версію висунув відомий історик Михайло Брайчевський. На його думку, бокові елементи тризуба – то давньослов’янські літери, що складають слово “ВОЛЯ”. Саме прагнення до свободи завжди було визначальним для українців.
Предмети побуту та зброя
Досить поширені й утилітарні трактування, що зводять тризуб до зображення конкретних речей:
- Якір, що символізує надію, опору, водну стихію;
- Сокира чи спис – знаряддя влади і військової сили;
- Лук зі стрілою у центрі – улюблена зброя наших пращурів;
- Колос пшениці – запорука багатства і благополуччя.
Вірогідно, кожна з цих теорій має раціональне зерно. Адже справжні символи зазвичай поєднують у собі безліч значень і зберігають якусь недомовленість, загадковість.
Тризуб як національний символ
Поза усіма історичними дискусіями, для українців тризуб давно став чимось більшим, ніж просто державний герб. Разом із жовто-блакитним прапором та мелодією гімну він асоціюється з поняттям Батьківщини, пробуджує почуття єдності і гордості за свій народ.
Особливо яскраво це проявилося в новітній історії. Під час Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності взимку 2013-2014 його масово наносили на щити, намети, будівлі. Таким чином люди підкреслювали, що виступають за справді незалежну, європейську, демократичну Україну. Для мільйонів наших співвітчизників тризуб назавжди стане символом нескореності, віри у перемогу добра над злом.
Замість висновку
Отже, тризуб – це не застиглий анахронізм, а живий символ, що розвивається разом із народом. Зародившись понад тисячу років тому, він зберіг зв’язок давнини із сучасністю. Кожне покоління українців дописує до нього власні змісти і значення. Але основа лишається незмінною – це знак ідентичності, волелюбності, державницьких прагнень нації. Хоч би якою була подальша доля нашої країни, тризуб і далі займатиме в ній чільне місце. Так само, як займав його протягом століть у думах, піснях і серцях мільйонів українців – від князя Володимира до сьогоднішніх захисників і захисниць України. І допоки він залишатиметься нашим офіційним гербом – Україна житиме.