Загадкова, суперечлива і неординарна – така була Марко Вовчок, жінка, яка випередила свій час і збурила літературний світ ХІХ століття. Її життя нагадувало роман пера геніального письменника – сповнене неочікуваних поворотів, пристрастей, скандалів і творчих звершень. Постать цієї непересічної особистості овіяна безліччю таємниць, легенд і міфів, які лише додають їй чарівності та загадковості. Марко Вовчок наче народилася для того, щоб спростовувати усталені стереотипи і ламати канони. Сміливо кинувши виклик патріархальним устоям свого часу, вона зруйнувала образ тихої літераторки і постала яскравою, емансипованою жінкою, чия індивідуальність вражала і приваблювала чоловіків, але водночас викликала осуд і ненависть у консервативному оточенні. Життя Марії Вілінської багате на унікальні факти, які розкривають непересічну харизму цієї непокірної красуні. Її творчий шлях був звивистим і тернистим, однак письменниця подолала всі перешкоди і залишила по собі спадщину, яка досі викликає захоплення і здивування. Поринаючи в незвичайну біографію Марко Вовчок, ви наче занурюєтесь у світ загадок, пристрастей і літературних таємниць ХІХ століття. Отже, запросіть унікальну Жорж Санд України в своє життя, розгорніть завісу таїни і дізнайтесь найбільш шокуючі, дивовижні і захопливі факти про жінку, яка стала живою легендою вітчизняної словесності!
Дитинство в тіні жорстокого вітчима
Марія Вілінська, більш відома під псевдонімом Марко Вовчок, була однією з найяскравіших і найзагадковіших постатей в українській літературі XIX століття. Її твори зробили вагомий внесок у розвиток української прози, а життя письменниці овіяне безліччю таємниць і цікавих фактів. Народившись у 1833 році в родині збіднілих дворян, Марія Вілінська зазнала багато труднощів і приниження в дитинстві. Коли їй було всього 6 років, помер батько, а мати невдовзі вийшла заміж за колишнього військового – жорстокого алкоголіка і картяра. За спогадами самої Марії та її брата, вітчим часто п’янствував, влаштовував у садибі оргії з шулерами, трощив меблі в нападах білої гарячки і навіть ганявся за ними з сокирою. Щоб врятувати доньку від такого життя, мати віддала її до Харківського жіночого пансіону.
Наприкінці 1850-х Марія Вілінська була єдиною жінкою-письменницею в українській літературі. Її талант і сміливість писати на соціальні та гендерні теми стали проривом у патріархальному літературному світі того часу. Своєю творчістю вона розширила кордони української прози і привнесла в неї нові напрямки та теми.
Репутація “фатальної жінки”
Унікальна зовнішність, яскрава індивідуальність і вільний спосіб життя Марко Вовчок приваблювали чоловіків, але водночас викликали скандальну репутацію у суспільстві. Вона вважалася “фатальною жінкою”, перед якою не міг встояти жоден чоловік. При цьому інші жінки пліткували про неї, заздрили і навіть ненавиділи за успіх у чоловічому оточенні.
Катерина Юнге, донька графа Толстого, так описувала Марію: “Що є такого в цій жінці, що всі нею так захоплюються? Зовні – проста баба… А всі мужчини втрачають від неї глузд”. Письменниця Олена Пчілка називала Марко Вовчок “проклятою кацапкою”. Водночас Пантелеймон Куліш називав її “мовчущим божеством”, а Іван Тургенєв – “нерозгаданим сфінксом”.
Численні романи та покинуті коханці
Справді, за Марком Вовчок зітхали багато видатних чоловіків тієї епохи. Вона мала романи з Пантелеймоном Кулішем, Іваном Тургенєвим, Михайлом Добролюбовим, Олександром Пассеком та Дмитром Писарєвим. Двоє останніх навіть померли просто на її руках, що ще більше підживлювало скандальну репутацію письменниці.
Куліш залишив через неї дружину, але згодом застав Марію в Берліні з Тургенєвим і покинув її. Письменниця так само легко розлучилася зі своїм першим чоловіком Опанасом Марковичем. Її останнім офіційним чоловіком став молодий приятель сина Михайло Лобач-Жученко, на 17 років молодший за неї. Такі вчинки шокували патріархальне суспільство XIX століття.
Майстер багатьох мов та довголітня співпраця з Жулем Верном
Марко Вовчок вражала не лише своїми літературними талантами, а й блискучим знанням мов. За деякими даними, вона володіла близько 10 іноземними мовами, включно з французькою, англійською, польською, чеською та німецькою. Французька була розмовною мовою в родині письменниці.
Цікавим фактом є те, що протягом майже 40 років Марія Вілінська була постійною співробітницею відомого французького журналу Magasin d’Education et de Recreation, у якому друкувався сам Жуль Верн. Це свідчить про високий рівень її літературної майстерності та повагу з боку видатних письменників того часу.
Таємниця псевдоніму “Марко Вовчок”
Існує кілька теорій походження знаменитого псевдоніму письменниці. Згідно з першою, Марія Вілінська сама обрала псевдонім за прізвищем свого першого чоловіка – Марковича. Друга припускає, що ім’я “Марко Вовчок” було створене Пантелеймоном Кулішем, який поєднав чоловіче ім’я з фамілією письменниці та її “вовкуватим”, небалакучим характером у спілкуванні.
Дивно, але сама Марко Вовчок люто ненавиділа свій геніальний псевдонім. Її сучасники справді підтверджували, що в житті Марія була мало розмовною і навіть “вовкуватою”. Як згадувала Ганна Барвінок, дружина Куліша:
“Була мовчазна, мало говорила, так що трудно було узнати її розум.”
Може, від того Куліш назвав її “Вовчком”.
Шедевр, що приніс світове визнання
Найбільший літературний шедевр Марко Вовчок – повість “Маруся”. Ця історія юної дівчини, що загинула, допомагаючи запорізьким козакам, була написана в 1860-х роках. Твір був високо оцінений Французькою академією та рекомендований для обов’язкового вивчення у французьких школах. Окрім того, “Маруся” була перекладена багатьма мовами світу.
Попри величезний літературний талант, життя Марії Вілінської була затьмарена неприємним скандалом зі звинуваченням у плагіаті. У 1870 році вона підписала контракт з петербурзьким видавцем на випуск ілюстрованого журналу перекладів іноземних творів. Письменниця наймала перекладачок, які недобросовісно копіювали чужі переклади. Коли один з таких “перекладів” Марко Вовчок був надрукований, її викрили.
Скликаний суд із 19 літераторів визнав Вілінську винною у плагіаті. Щоб не зізнатися у використанні найманих перекладачок, що теж було недостойним вчинком, письменниця мусила визнати звинувачення. Після такого скандалу вона переїхала жити у глушину Тверської губернії.
Випуск власного жіночого журналу
Після невдалого досвіду зі “Звонарьовим”, Марко Вовчок вирішила розпочати власний літературний проект. У 1871-1872 роках вона видавала журнал, покликаний допомагати емансипації інтелігентних жінок та піднімати жіночі питання. Хоча видання проіснувало недовго, воно стало одним із перших жіночих часописів, який порушував ці актуальні на той час теми.
Усиновлення онука для збереження репутації невістки
Одним із найбільш незвичайних вчинків Марії Вілінської стало всиновлення свого першого онука Бориса. Це сталося після того, як наречена її сина Богдана, Ліза Корнильєва, народила хлопчика до шлюбу. Аби зберегти репутацію майбутньої невістки, письменниця зареєструвала онука як свого власного сина.
Офіційно Вілінська та її другий чоловік Лобач-Жученко всиновили Бориса лише через 16 років після його народження в 1891 році. При цьому Марко Вовчок змусила невістку присягнутися, що вона ніколи не матиме жодного контакту зі своїм справжнім сином.
Пухлина мозку забрала життя “вічно молодої”
Останні роки життя Марія Вілінська провела на Кавказі разом зі своїм другим чоловіком. Попри поважний вік, вона виглядала свіжою і молодою, а в її русявому волоссі не було жодної сивини. На жаль, у письменниці розвинулася пухлина мозку. 10 серпня 1907 року її знайшли мертвою в садку під грушами згідно з її останньою волею.
Марко Вовчок була яскравою, суперечливою і непересічною жінкою, наділеною величезним талантом і силою духу. Її життя овіяне таємницями, пліткам і легендами, але саме її творчість стала вагомим внеском в українську літературу. Історія цієї письменниці вражає і захоплює своєю унікальністю та нерозгаданістю.
Заключні думки
Життя і творчість Марко Вовчок залишаються одними з найбільш захопливих і загадкових сторінок української літератури ХІХ століття. Ця непересічна жінка зламала численні стереотипи і канони свого часу, вийшовши за рамки усталених уявлень про письменницю.
Вражаючи неординарністю вчинків, безкомпромісністю поглядів і силою творчого таланту, Марія Вілінська завдяки своєму яскравому роману життя стала легендарною постаттю в історії української культури. Її ім’я увійшло до пантеону видатних митців, а твори продовжують надихати нові покоління читачів і письменників.
Захоплива біографія Марко Вовчок не лише пробуджує цікавість до письменниці як людини, а й відкриває глибинну суть її творчості, пройнятої пристрастями, протестом проти соціальної нерівності та жагою до свободи. Незламний бунтарський дух цієї жінки уособлював ідеали емансипації та прагнення до самореалізації – ідеї, що були надзвичайно прогресивними для ХІХ століття.
Попри виклики долі і скандали, огорнуті безліччю плітки, Марко Вовчок залишилася вірною своєму покликанню. Її непроста життєва стезя стала своєрідним відображенням бурхливої епохи змін і творчих експериментів. А загадки, що й досі сповивають ім’я письменниці, лише додають їй чарівності й містичної притягальності.
Історія Марії Вілінської нагадує нам про красу і силу жіночої натури, її невичерпний творчий потенціал та здатність писати власний життєвий роман, сповнений яскравих сюжетних ліній, драматичних поворотів і тріумфів людського духу над обставинами. Саме тому ця непередбачувана жінка назавжди залишиться в пам’яті нащадків непересічною зіркою на українському літературному небосхилі.